28 червня 2025 року Україна відзначає 29-ту річницю прийняття Конституції — головного нормативно-правового акта, який закріплює основи суспільного ладу, державного устрою, систему влади, принципи її функціонування та права і свободи громадян.
Ухвалення Конституції стало історичним етапом утвердження української державності. Прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року після тривалих політичних дебатів і «конституційної ночі», вона не лише заклала правові засади суверенітету, а й стала моральним орієнтиром для всієї нації. Венеціанська комісія визнала, що українська Конституція в частині прав і свобод відповідає європейським стандартам, що підтверджує її гуманістичний характер і спрямованість на захист гідності людини.
Конституція України визначає не лише структуру держави й функціонування влади, а й утверджує цінності, які об’єднують суспільство: демократію, верховенство права, рівність, свободу слова, незалежність, територіальну цілісність, європейський вибір. Вона є дієвим інструментом, а не просто декларативним документом.
Українці, які нині захищають державу, виконують свій конституційний обов’язок — боронити незалежність і територіальну цілісність. Конституція захищає їхнє право на гідність, життя, свободу. Ми не просто боремося за землю — ми боремося за право жити у вільному, демократичному суспільстві.
Український конституціоналізм має глибоке й послідовне історичне коріння. Його формування почалося ще з «Руської Правди» у ХІ столітті — першої спроби кодифікації права на українських землях. Продовженням цієї традиції стали Литовські статути, гетьманські універсали та міжнародні договори козацької доби.
Одним з найвизначніших зразків української правової думки є Конституція Пилипа Орлика 1710 року — документ, що заклав ідеї парламентської демократії, розподілу влади та обмеження гетьманської влади. Це була спроба організувати державне управління на основі суспільної угоди між владою й народом, що робить її одним із перших подібних актів у Європі.
У ХІХ–ХХ століттях українські мислителі продовжували формувати конституційні ідеї. Микола Костомаров, Михайло Драгоманов, Георгій Андрузький, а пізніше — Михайло Грушевський, В’ячеслав Липинський та інші — розробляли проєкти, в яких ішлося про народовладдя, права людини, республіканський устрій.
Після відновлення незалежності у 1991 році Україна розпочала роботу над створенням власної Конституції. Прийняттю передували роки дискусій і напружених переговорів. Ключовими темами стали державні символи, мова, статус Криму. Нарешті, у ніч з 27 на 28 червня 1996 року, після 24-годинного безперервного засідання Верховна Рада ухвалила Конституцію України 315 голосами.
Цей документ визначив державу як демократичну, соціальну, правову; закріпив поділ влади, права і свободи людини, стратегічний курс на європейську інтеграцію. Відтоді кожен українець має не лише гарантії свободи, а й можливість їх відстоювати згідно з законом.
Конституція — це більше, ніж текст. Це — наша ідентичність, наш вибір, наше майбутнє, це наша основа, наш компас у боротьбі, у виборі, у кожному рішенні.